Правовий ідеалізм

Якщо правовий нігілізм означає недооцінку права, то правовий ідеалізм - йо­го переоцінку. Обидва ці явища базуються на деформованій правосвідомості, де­фіциті політико-правової культури.

Хоча зовнішньо правовий ідеалізм менш помітний, не так кидається в очі, це явище завдає такої ж шкоди державі, суспільству, як і правовий нігілізм. Справа в тому, що на право не можна покладати нездійсненні надії - воно не є всесильним. Наївно вимагати від нього більше, ніж воно завідомо може дати, йому необхідно відводити те місце і ту роль, які випливають з об'єктивних можливостей даного інституту. Разом з тим, в умовах виниклої ще в період "перебудови" правової ей­форії у багатьох сформувалося переконання, що достатньо прийняти хороші, ро­зумні закони і після цього всі найскладніші проблеми і гострі проблеми суспільст­ва будуть вирішені. Прийняти пакет законів - і життя покращиться, вважали вони.

Однак чуда не відбувалося, час ішов, закони приймалися, а справи стояли на місці або навіть погіршувалися. Внаслідок цього наступило певне розчарування в законах. Виявилось, що швидких і легких рішень просто немає.

Інерція політичного і правового ідеалізму йде ще від старих комуністичних часів, коли існував свого роду культ всеможливих планів, рішень і постанов - "іс­торичних" і "доленосних". Насаджувалась безоглядна віра в їх магічну силу. І всі вони, як правило, переводилися на мову законів, які із-за цього сильно нагадували партійні резолюції.

Рецидиви цих явищ зустрічаються й зараз у формі популізму, непродуманих заяв, шокових ривків у законотворенні. Як і раніше, поспішно приймаються зако­ни, укази або окремі юридичні норми, які завідомо нездійснимі в принципі. Так наприклад, ст.48 Конституції України проголошує: "кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, жи­тло". Зрозуміло, що в нинішніх кризових умовах це не є неможливим. Забіганням наперед можна також вважати закріплене в новій Конституції України положення про те, що Україна є "демократичною, соціальною правовою державою" (ст.1). Це скоріше ціль, символ, перспектива, але не факт.



Буває й так, що закони, укази видаються з метою не їх реального впливу на суспільні відносини, а зняття соціальної напруги. Такі акти, носять в основному популістський або коньюктурний характер і дають не вирішення проблем по суті, а лише заганяють їх вглиб. Досягається лише тимчасовий і обманювальний ефект. Згодом проблеми виникають знову, вже в гострішій формі.




3438350483779443.html
3438375976192904.html
    PR.RU™